Відомості

 Гребінь з кургану Солоха

Гребінь з кургану Солоха  — відомий у світі витвір ювелірного мистецтва грецьких ремісників на скіфську батальну тему. Солоський гребінь 12,3 сантиметрів заввишки, його вага — 294,1 грами. Має три яруси (знизу уверх):

1. сам гребінь з чотиригранних зубців, яких дев'ятнадцять
2. фриз з зображеннями левів, яких п'ять
3. скульптурна група з батальною сценою.

 Два нижні яруси — своєрідний постамент для кінних і піших скіфських вояків. Крайній праворуч щойно втратив коня, що лежить долу. Але відчайдух продовжує двобій з вельможним вершником в царських обладунках. Вершнику на допомогу поспішає простий вояк з коротким мечем і щитом. Увагу дослідників привернули два вояки в грецьких шоломах. Хоча їх одяг скіфський, але належать вони до скіфської аристократії. Особливо це видно по вбранню вершника, захищеного пластинчатим обладунком скіфських вельмож. Найпростіше вбрання у вояка ліворуч. Сцена добре передає драматизм запеклого двобою, що через мить закінчиться смертю одного з вояків.

 Композиція зберігає трикутну побудову. Фігури бічних вояків симетричні, але деталі одягу роблять їх індивідуальними.

 Гребінь було передано до імператорського Ермітажу в Петербурзі.

Пектораль. Золота симфонія.

21 червня в 1971 року поблизу м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, в кургані Товста Могила Б. Мозолевським була знайдена Золота Пектораль — нагрудна прикраса скіфського царя IV століття до н.е. — вагою 1148 грамів, 30, 6 см в діаметрі, виконана із золота 958 проби.Неперевершеним шедевром елліно-скіфського мистецтва є золота пектораль з Товстої Могили. Пектораль місяцеподібної форми складається з трьох ярусів, відокремлених один від одного чотирма товстими порожнистими трубками у вигляді перевитого джгута, прикрашених псевдозерню. У верхньому ярусі представлено декілька окремих сцен. Головним сюжетом парадної нагрудної прикраси є центральна сцена верхнього ярусу, де двоє напівроздягнених чоловіків, розтягнувши хутро на руках, готуються до якогось таїнства. Ліворуч і праворуч від основної сцени стоять корови і коні з телятами, а за ними розташовані фігури скіфських слуг, один з яких доїть вівцю, а інший — корову, тримаючи в руках відповідно ліпний горщик і невелику амфору. У нижньому ярусі відображені різноманітні сцени терзання і полювання диких і фантастичних тварин. Середній фриз — фігури птахів серед пагонів аканта і квітів.

Браслет із меандровим орнаментом. Мізи
нська стоянка.

Браслет із меандровим орнаментом - археологічна пам'ятка пізнього палеоліту, яку ідентифікують з мізинською культурою, яка розташовувалась поблизу села Мізин (Коропський район, Чернігівська область). Датується близько 18 000 років до н.е.

Вважаеться, що браслети були виконані із прямих пластин ікла мамонта і зігнуті в невідомий спосіб. Геометричні орнаменти, виконані червоною вохрою і глибоким різьбленням на кістках ма

монта.

Радянський учений, кандидат історичних наук Б. Фролов звернув увагу на чудові витвори мистецтва кам’яного віку — два браслети з мамонтової кістки, знайдені ще у 1908 році на верхньопалеолітичній стоянці Мізин (правий берег Десни поблизу Новгород-Сіверського Чернігівської області). Поверхні браслетів давній майстер оздобив складним орнаментом, що нагадує давньогрецький меандровий узор. Вивчення їх наштовхнуло на думку, що це не що інше, як календарі двадцяти-тисячолітньої давності!Орнамент має п’ять зон, три з яких виконано «меандром», а дві — зигзагами. Усього в зонах 30 меандрів, кожний з них складається з 12 ліній. Усього таких ліній 360. Фролов пригадав, що жерці-астрономи Стародавнього Єгипту тривалість року розподіляли саме на 12 місяців, а кожен місяць — на 30 днів. До них додавали 5 «зайвих» днів, які не входили у жоден місяць і присвячувались пам’яті померлих.

Кераміка трипільської культури. Орнаментована кераміка.

Кераміка є фактично візитівкою Трипільської культури. 

Трипільська культура відома своїми високохудожніми керамічними виробами. Посуд ліпили руками без гончарного круга. Він поділявся на кухонний, столовий та культовий. Більшість посуду розписаний червоною, чорною, білою, жовтою фарбами.

Орнаментація трипільців була суспільним явищем, яке давало можливість розповісти про відношення до світу та об’єднати людей для різних спільних дій. Вона складалася з окремих знакових систем, розвивалася самостійно, була одним із центрів розвитку піктографії й першочергово існувала як засіб магічного спілкування з вищими силами.

Серед найчастіших трипільських знаків-символів дослідники виділяють символи Сонця і його колообігу. Серед трипільської кераміки трапляються екземпляри, де у блоках знаків Сонця й дощу знаходимо і знак Місяця.